Оце ми залишили всіх наших котів в класі, наказали ми наглядати їм пильненько, щоб був порядок, та й почимчикували до музею. Дорогою завернули до Старого Ботанічного садочку, де бачили білочку, а потім другу, третю! Всі були в захваті!!! Потім сіли на лавку і зробили групове фото, яке назвали “Знайди на фото Любов Володимірівну”. Пройшли повз Університет, та звавітали до Тараса Григоровича. У Тараса Григоровича біло багато квітітв, бо то ж як раз був нещадовно день народження, то й ми собі його привітали:
– З днем народження!
А хтось з дітей зауважив:
– Так вже ж був…
– Ну то й що, все рівно приємно!
І от ми прийшли до музею. А там нас чекали такі дива, і така гарна єкскурсовод, молода і жвава, вона нам і загадки загадувала, і все розпопідала дуже інтерактивно, в залі Середньовічча ми з нею сіли на чистеньку паркетну підлогу біля каміну, а потім був засвічений вітраж, такий святковий! Ми все роздивлялися, і розмірковували, і милувалися, а вона все розповідала та запитувала, і провела нас таємними дверцятами з золотого кабінету до відділу Сходу. Там було дещо страшнувато, бо якісь багаторукі та багатоногі боги, але все рівно цікаво. А ще упродовж всієї єкскурсії милувалися самі співробітники музею нашою поведінкою, навіть виходили з кабінетів, і навіть розпитували, з якої школи це такі виховані діти. А ми з гордісттю відповідали:
– Ми з 91 школи!
